Страница 1

Легенда про вiчне життя
Іван Якович Франко




Iван Якович Франко

ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ





1


Олександер Великий весь свiт звоював
І отсе в Вавiлонi мов бог раював.

А побожний аскет вiк в пустинi прожив
І молитвою й постом богинi служив.

Наче сонце, що разом прогонюе тьму,
Так богиня в опiвнiч явилась йому.

Прихилилась i мовить: «Мiй вiрний слуго,
Чим тебе вдоволить? Чи бажаеш чого?»

Аскет мовить:

«Хоч яке се життя i трудне, i сумне,
Дай, щоб старiсть i смерть оминули мене».

Богиня мовить:

«Ну, як се в тебе дар найцiннiший з усiх,
На ж тобi сей малий золотистий горiх.

Одну нiчку не спи, один день промовчи
І, очистивши ум, сей горiх розтовчи.

Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно,
Дасть тобi молодим вiчно жити воно».




2


Цiлий день промовчав, i не спав усю нiч,
І готовивсь аскет на великую рiч.

Ось огонь розпалив iз пахучих полiн,
І кадило в огонь щедро кидае вiн,

І закони господнi проходить умом,
Щоб очистити ум, не схибити притьмом.

Та ось сумнiви в серцi повстали страшнi:
«Вiчно жить — молодим — ну, пощо се менi?

Чи вертати у свiт, де пануе борба?
Чи ось тут вiчно жить? Се ж безумство хiба!

О богине, прости! Я згрiшив, бачу сам!




Конец ознакомительного фрагмента.