Страница 1

Давне й нове
Іван Якович Франко




Iван Якович Франко

ДАВНЄ Й НОВЕ





Паренетiкон





Багач





1

Свiчку поставив ти в церквi перед образами, багачу!
Добре зробив ти: ось бач — ярко та свiчка горить.

Глянь, ось убогий до церкви прийшов, що його ти покривдив, —
Сплакав i важко зiтхнув — свiчка погасла твоя!




2

Вбогому даток ти дав, о багачу, — се добре зробив ти!
Глянь, онде слуги твоi, твоiх волiв пасучи,

Потратували всю ниву убогого твого сусiда,
Що через кривди твоi мусить по жебрах iти!

Глупий! Ти бога здурити гадаеш сим датком мiзерним,
Кривда ж твоя, наче грiм, супроти тебе гримить!




3

Не мав багач що лiпшого робити,
Приобiцяв царевi дань платити.

Коли багатство в багача пропало,
Царевi все вiддай — i того мало.

Обiцянка пожерла всю мамону,
В ярмо запрягшися, тягни до скону.




* * *


Хто славу свiту осягнув
Аж по найдальшi межi,
Не раз бува подiбний вiн
До наглоi пожежi.
З сухих дерев розпалена,
Вона високо буха,
Та швидко попелом сiда;
Так слава наглая з’iда
Не тiльки тiло, але й духа.




* * *


Так говорить стародавня повiсть:
Жив раз чоловiк богобоязний,
І той сина мав одним одного.
Випав голод лютий у тiм краi,
І збiднiв той муж богобоязний.
І сказав до свого сина: «Сину,
Бачиш, як збiднiли ми страшенно
І не маемо з-за чого жити.
Хочеш, я продам тебе в неволю,
Будеш ти живий, i ми за тебе
Вiзьмемо для себе на прожиток».
Син сказав: «Роби як хочеш, тату».

От i взяв отець свойого сина
І повiв до одного вельможi,
Взяв цiну за нього по угодi
І сказав до нього на прощання:




Конец ознакомительного фрагмента.