Случайная вакансия
-
Автор:
-
Язык:Русский
-
ИздательствоООО «ИТ»
-
Год издания:2019
-
Обложка:Мягкая
-
Артикул:14107
Купить книгу:
Цена:
14 $
Нет в наличии
Характеристики книг могут отличаться от указанных на сайте. Подробнее уточняйте у менеджера.
0 - хотят прочитать|0 - прочитали
-
Автор:Джоан Роулинг
-
Язык:Русский
-
ИздательствоООО «ИТ»
-
Год издания:2019
-
Обложка:Мягкая
-
Артикул:14107
Цитаты из книги: 26
Внимание! Цитаты могут содержать спойлеры...
\" ... Не полагается испытывать антипатию к родным детям; их полагается любить, несмотря ни на что, даже если они не таковы, как нам хочется, даже если мы, видя им подобных, спешим перейти на другую сторону улицы...\"
<...> попав под поезд, не станешь утешаться тем, что видел его приближение.
Какой это ужас, думала Тесса, вспоминая малыша Пупса, что крошечные призраки наших живых детей навсегда остаются у нас в сердце; им не дано знать, а если бы узнали, то не обрадовались бы неотступной скорби, сопровождавшей их взросление.
Красота - это геометрия
Если был в твоей жизни человек, а потом его не стало и в груди у тебя образовалась зияющая брешь - это любовь?
Но легко ли узнать, какие звезды уже мертвы? - подумала она, глядя в ночное небо. - Кто выдюжит, узнав, что все они мертвы?
Парминдер запирала невыплаканные слезы глубоко внутри, где они перерождались, будто по воле алхимика, чтобы вернуться в этот мир лавой ярости, которая время от времени обрушивалась на ее детей и на дежурных медрегистраторов.
Якщо в твоєму житті була людина, а потім її не стало і в тебе в грудях зазяяла пустка — це любов?
Страх, як ембріон, тремтів у животі Кристал.
Как-то, во время индивидуальной беседы она втолковывала одной ученице, что внешность не имеет значения - куда важнее твоя личность.\"Какую только чушь не приходится вдалбливать в детские головы\", - думала Тесса, листая журнал.
Рождение и смерть: они навевали одни и те же мысли о высоком и о ее собственной особой миссии. Известие о внезапной кончине Барри Фейрбразера лежало у нее на коленях, как пухлое новорожденное дитя, на радость всем ее знакомым, а она сама превратилась в источник, родник, потому что стала первой - ну, или почти первой - из…
Все рухнуло. И неважно, что все осталось на месте: стены, стулья, фотографии детей. Каждый атом взорвался изнутри и тотчас же перестроился; видимость постоянства и надежности вызывала теперь лишь насмешку: тронь - и все развалится, тонкое и непрочное, как бумага. ☆★☆ «О разум, мир есть глубокая, темная пропасть. Со всех…
Ты должен принять реальность других людей. Тебе кажется, что реальность — это предмет для переговоров, что она будет для нас такой, как ты скажешь. Ты должен принять, что мы столь же реальны, как и ты; ты должен принять, что ты не Господь Бог
Вона відмовлялася бути такою, як Шерлі, що приховує всі грішки під мереживною серветкою ґречних побрехеньок.
Тесса знала, що найбільший страх підлітка — бути висміяним. Позбавлені цього страху, а таких і серед дорослих було не так вже й багато, мали природний авторитет серед молоді, вони ставали найкращими вчителями.
Колін передбачувано запанікував, коли вона повідомила, що в неї виявили діабет другого типу, але коли вона переконала його, що немає прямої смертельної загрози, він швидко забув про її хворобу, переймаючись лише своєю передвиборною кампанією, і це її боляче вразило.
Буває, що іноді втрачаєш набуті звички.
Так, Саймон був мерзотник, але він був мерзотник справжній, робив, що захоче й коли захоче, не зважаючи на суспільні обмеження чи загальноприйняту мораль.
Увесь запас своїх чарів він, очевидно, вичерпав під час телефонної розмови, бо при зустрічі тарабанив тільки про бізнес, повчав її, критикував асортимент товарів, нав\'язував свої пропозиції.
Зважати на те, що інші думають про твоє розбите обличчя, було ознакою несправжності.
Дивовижно, як часто все буває перевернуте з ніг на голову, означаючи зовсім не те, про що вам казали.
Найщирішу симпатію він відчував до Ендрю, якого знав ще з п\'яти років; що й досі прихильно ставився до матері, хоч був уже в тому віці, коли бачив її наскрізь.
Якщо ти маєш родину, то в тебе немає іншого вибору, ніж гарувати з дев\'ятої до п\'ятої, але Саймон завжди знав, що існували інші, кращі шляхи, що легке й заможне життя погойдувалися над його головою, як та велика піньята з дарунками, що самі посипалися б йому на голову, якби він лише мав достатньо довгого дрючка і знав,…
Будь-хто з нормальними мізками тільки те й робив, що намагався явно чи потайки відчикрижити собі якомога жирніший кусень.
Саймон відчував просто маніакальну відразу до необхідності повідомляти комусь домашню адресу.
Для них було звичною справою брехати, лаятися й шахраювати, але коли їх самих помилково в чомусь звинувачували, їхня лють була безмежна й щира.
Показать еще
Комментарии и отзывы:
Комментарии и отзывы: